Виховна робота:
Виховний захід : Сторінками історії школи
Мета: презентувати історію школи та школу сьогодення;розвивати творче мислення та вміння працювати в групах, виховувати почуття гордості за школу, педагогічний і учнівський колективи; сприяти підвищенню іміджу школи; плекати любов до рідного краю, до людей, до світу.
Справа була ввечері,
Робити було нічого,
Хто співав, а хто мовчав,
Толя ніжкою махав.
Раптом всім сказала Оля:
Свято в нас сьогодні в школі!
Вже аж 10 років має,
Ніби квітка розквітає!
Тут обурився Сергій:
- Ні, не так, не 10 їй.
Моя мама вчилась тут,
Потім був ще й інститут.
Далі я ще народився,
В цій же школі опинився.
Отже, їй не 10, точно,
Знаю я це остаточно!
- А татусь мені казав,
Що піонером в школі став,
Їй п’ятдесят тоді було,
Святкування аж гуло!
Поважні гості були тут,
На честь школи був салют!
Тихо мовила Наташа:
- Тут училась бабця наша,
Значить школа вже стара.
Вчитель: - Стоп! Не треба сперечатись!
В цьому треба розібратись.
Що за шум і що за гам?
Як не соромно всім вам?
Ви до школи завітайте,
Що не ясно – запитайте.
- Де стояла наша школа?
- Хто учився тут до нас?
Вчитель: - Запитань багато в вас.
Розібратись прийшов час.
Ви до класу завітайте
І історію пізнайте!
Доброго дня дорогі гості , учні ! Сьогодні під час нашого виховного заходу ви поринете у глибину історії нашої школи, від початку будівництва до сьогодення. ( на екрані фото Бекетова на фоні школи)
Сонячний вересневий день, під ногами тихо шурхотить листя ..1907 рік , іде прийом нової будівлі:
Сценка: учень1: Доброго дня Олексій Миколайович! Ви спроектували та побудували незвичну для своеї творчості масштабну споруду. Нам відомо що ініціатива надійшла від 12 з’їзду духовенства та надалі тут буде єпархіальне училище. Але є деякі зауваження: комісія вирішила поставити вам оцінку 4 оскільки після завершення робіт залишилось 20 цеглин. Тож приймайте вітання ( дає грамоту і медаль).
Вчитель: Після буремних часів революції у 1919р. у приміщенні єпархіального училища було відкрито Лубенський учительський інститут, що готував учителів молодшої ланки та кадри для лікбезів. А у 1935р. його було реорганізовано у Лубенський державний учительський інститут, що готував і учителів середньої школи, серед випускників Петро Артеменко, молодий викладач, поет, мужній підпільник Лубенщини, з іменем якого пов’язана історія нашої школи.
Ми маємо змогу поставити запитання його сучасникам:
( за столом таблички з прізвищами Ольга Миколаевна Гончаренко, Микола Юхимович Шепелюк)
- Доброго дня, Ольго Миколаевна, Чи були ви знайомі з Петром Артеменко.
- Так. Заплющую очі і наче повертаюсь у студентські роки. 1940 рік. З хвилюванням чекаємо викладача. І ось на порозі аудиторії не набагато старший від нас юнак, По – товариські вітається і розпочинає лекцію,ми із захопленням слухаємо вчителя, який розкриває перед нами красу Вітчизни і багатство рідної мови. Дві години минають, що дві хвилини.. Пригадую великий актовий зал інституту Який не міг умістити всіх, хто хотів послухати Петра Артеменка. Ми любили його.
- Дякуємо вам .
- Микола Юхимович , а що можете пригадати ви?
- У1938 – 1940 роках я навчалась на мовно – літературному факультеті Лубенського вчительського інституту і дуже добре знав Петра Артеменка, він був майже ровесником мені. Середній на зріст. Ходив швидко, трохи подавшись вперед. Любив студентів часом навіть ніяковів бо переважна більшість були старші за нього. Він часто залучав нас до нової і незвичної для нас роботи. Він називав це роботою в творчих групах або колективною творчістю. Пам’ятаю як ми навіть вірші намагались складати групами…, таким я його запам’ятав ( фото Артеменка хлопець декламує вірш)
- Мій інститут
Літо покотилося в синяві доріг,
І росою вмилися квіти на зорі.
Дивні краплі осені впали у саду,
Я, привітно прошений, в інститут іду.
Ой, чи можна зміряти осені красу?
У руках Тичинині твори я несу.
Здрастуй, наш улюблений, молодість моя!
А студенти – сотнями, молоді, як я.
Дивно і оклично манить інститут.
Мої очі весняно, зоряно цвітуть.
А думки кружляються в золотих роях,
Сотні тут навчаються - молодих, як я.
Як прилинуть сутінки з голубих висот,
І промчиться зіркою в небі самольот.
А в саду обізветься голосний баян,
Сотні в сад наш зійдуться - молодих, як я!
У віршах Артеменка присвячених Лубнам, часто згадується сад навколо педінституту. Саме тут прогулювались та відпочивали мешканці міста, серед яких багато відомих людей:( фото матері Симоненка, Василя Барки, Зерова)мати Василя Симоненка Ганна Федорівна Щербань – Симоненко, яка навчалась у педінституті бажаючи здобути вищу освіту, Василь Барка на той час Василь Очерет, який теж був студентом цього закладу, тут викладав Дмитро Костьович Зеров, професор Києвського Університету, брат Миколи Зерова, відомого українського письменника.
22 червня 1941 року мирне життя було перервано нападом на Радянську країну фашистської Німеччини,розпочалась війна , не оминула вона і Лубни. Всі мешканці нашого міста, як одне ціле, стали на захист своєї Батьківщини.18 вересня 1943 року місто було визволене від окупантів.
Після війни близько 20-ти років приміщення нашої школи стояло зруйноване. По закінченню капітальних ремонтних робіт, які очолив директор Сурмило Г.І., у жовтні 1962 р. відкрито школу - інтернат для сиріт і напівсиріт. Наука багатьом давалася важко, зате учні працювали на допоміжному господарстві у с. Булатець, займалися спортом, ходили і їздили у походи.
( спорт хвилинка зарядка)
З 1980 р., оскільки дітей у інтернаті стало мало, його перетворили на середню школу №10. Спочатку це була школа з російською мовою навчання, у 1999 р. – з українською. Відкрито профільні класи з вивчення автосправи та швейної справи, з 2005 р . – клас поглибленого вивчення основ пожежної справи.
Як відомо історію створюють люди . Сучасну історію нашої школи створюють: ( фото вчителів , бібліотекаря. техпрацівників)
Але яка школа без дітей. І як часто ми зустрічаємо такі ситуації:
Чи зрозуміли ви мене?- запитав учитель в кінці уроку.
- Зрозуміли!
- То хто наведе приклад з префіксом "пре"?
- Поїзд пре, - відповів один з учнів.
Мама - Вовочці:
- Вовочка , сідай і розкажи мені якусь цікаву історію про шкільний день. .
- Я не можу сісти. Справа в тому, що я щойно розказав одну цікаву історію татові.
Учителька говорить Сергійкові:
- Скажи речення з прийменником "на".
- Кінь заліз на дерево, - відповідає хлопчик.
- Навіщо? - дивується вчителька. - Щоб був прийменник "на".
Школяр на уроці то дрімає, то позіхає.
Підходить до нього вчитель:
- Грицю, знову спиш на уроці?
- Хіба тут виспишся? Одна мука! А ще кажуть, що у нашій школі чудові умови.
- Скільки учнів у вашому класі?
- З учителькою - тридцять п'ять.
- Отже, без неї тридцять чотири!
- Е, ні! Без учительки в класі не залишиться жодної душі!
До нас на свято завітали мама учня нашого класу Фоміна Т.М. ) Т. М. чому для навчання вашого сина ви обрали 10 школу ?( виступ мами учня)
Я знаю що ви любите свою школу, але любов складається з детелей, тож перевіремо наскільки ви уважні в стінах своєї рідної школи.
- Скільки дверей ви повинні пройти, перш ніж потрапити до класу?
А) одні Б) жодної бо вони вже знесені попередниками В) троє
2. Памятна дошка кому знаходиться на фасаді школи?
А) генералу Ляскіну Б) найкращому учню школи В) Петру Артеменко
3. Скільки годинників розташовано в холі школи?
А) 1 Б) жодного бо щасливі годин не рахують В) 2
4. Який номер аудиторії вашого класу?
А) 214 Б) перша від учительської В) 213
5. Скільки парт в вашому класі ?
А) жодної вцілілої Б)12 В) 13
6. На якому стільці зазвичай сидить вчитель у вашому класі?
А) стілці чорного кольору Б) вчитель не сидить він постійно перебувае біля дошки В) на тому який зламали на перерві
7. Скільки вчителів ви зазвичай збиваете на перерві ? А) 1 Б) першого чергового В) жодного
8. Скільки вчителів працює в нашій школі? А) їх занадто багато щоб перерахувати Б) 29 В) вони не працюють вони насолоджуються процесом прведення уроків
9. Скільки грамот отриманих учнями нашої школи знаходиться у фоє?
А) стільки скільки учнів у школі Б) Стільки скільки вмістилось на стіні
В)41 грамота
10. Скільки років будівлі нашої школи?
А) вона точно старша за вас Б) вона точно старша ніж ваша бабуся
В) 108років
Школа це маленька сімя і кожен член цієї родини за щось любить свою школу. Давайте переглянемо за що саме.
Презентація відеофільму «Я люблю свою школу тому що….»
Ви знаєте що наші думки матеріальні тож пропоную зараз висловити ваші побажання рідній школі. ( стаємо в коло - побажання )
Так тому і бути!
Наша школа має свої символи: це прапор, герб и гімн , тож пропоную його виконати ( виконання гімну школи)
Ми любимо щиро наш затишний дім,
Надійно і тепло, спокійно у нім.
Його полюбити і вас закликаємо,
Частіше приходити в гості прохаємо
До побачення!!